Історія Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Люботинської міської ради Харківської області
Історія Люботинської ЗОШ I-III ст. №4 бере свій початок у далекому 1902 році, коли за рішенням Валківського повітового земства у пристанційному селищі залізничної станції Люботин було відкрите початкове однокласне трирічне народне училище, яке часто називали Яловенківським або Люботинським другим. Першим його завідуючим була Енвальд Олександра Олексіївна, яка пропрацювала в навчальному закладі 18 років. У 1908 році в училище навчалося 770 учнів. У роки першої Світовою війни в стінах школи було створено спеціальне відділення для навчання дітей біженців. Навчання проводилось лише російською мовою, українська мова заборонялася. Обов’язковими навчальними предметами були арифметика, читання та письмо, закон Божий, викладався ряд необов'язкових предметів. По закінченню Громадянської війни, з 01 жовтня 1921 року школа була передана у розпорядження спілки транспортників, а з 01 січня 1920 року - управління соціального виховання Південної залізниці. У школі було створено один із перших піонерських загонів, який називався загоном "Юних спартаківців". Першою піонервожатою була Скоморох Наталія Олександрівна. У 1936 році школа отримала назву Люботинська середня залізнична школа №16. У цьому ж році шкільний гурток юннатів заклав фруктовий сад, питомник шовковиці, були створені парники та дослідні ділянки.
Під час Великої Вітчизняної війни сотні випускників школи стали на захист Батьківщини. Більшість із них не повернулися з ратних полів, ціною свого життя захистивши спокій і мирне життя рідного народу. Серед них був і завуч школи Анджиєвський та випускники 1941 року, яким установлено меморіальну стелу. У роки німецької окупації у приміщені школи розташувалися різні окупаційні установи, деякий час знаходився військовий шпиталь. Майну школу було завдано величезною шкоди, але попри все з 1943 року школа відновила свою діяльність.
Коментарi